Święty starzec z Athosu. O nowym etapie recepcji Iwana Wiszeńskiego
Abstrakt
Преподобный старец-святогорец: О новом этапе восприятия Ивана Вишенского
Резюме
В 2016 г. Украинская православная церковь (Московского патриархата) причислила к лику святых афонского монаха Ивана (Иоанна) Вишенского. Источником для создания жития нового преподобного стала монография Сергея Шумило Старец Иоанн Вишенский: афонский подвижник и православный писатель-полемист. Материалы к жизнеописанию „блаженной памяти великого старца Иоанна Вишенского Святогорца”, изданная в том же году. В настоящей статье изложены основные положения моногпрафии и предпринята попытка ее подробного критического анализа, нередко носящая полемический характер. Как оказывается, предложенная в книге реконструкция биографии Вишенского неубедительна. Несмотря на поиск дополнительных материалов на Святой Горе, автору не удалось найти никаких новых источников, а его интерпретация известных ранее документов весьма сомнительна. Поэтому труд С. В. Шумило, хотя и носит все формальные признаки научного исследования, во многом представляет собой пример популярной духовной литературы — Вишенский последовательно изображается здесь как преподобный старец, восстановитель традиций исихазма и Иисусовой молитвы, своими посланиями и деятельностью существенно повлиявший на возрождение православия на Украине.
The Holy Starets of Athos. On New Stage of Reception of Ivan Vyshenskyi
Summary
In 2016 the Ukrainian Orthodox Church of the Moscow Patriarchate canonized Ivan Vyshenskyi of Mount Athos. The basis for creating his vita has become a monograph by Sergei Shumilo Starets Ivan Vyshenskyi: Athonite Ascetic and Orthodox Writer-Polemicist. Materials for а Biography of “Blessed Memory Ivan Vyshenskyi the Athonite” (2016). The author of this essay proposes a detailed discussion and a largely polemical critical analysis of Shumilo’s work. He argues that the reconstruction of the biography of the monk from Sudova Vyshnia proposed in the book is not convincing. Despite the research carried out on Mount Athos, Shumilo could not find any new sources, and his interpretation of previously known documents raises considerable doubts. Although the book bears the external marks of a scientific work, at the same time it belongs to the genre of popular religious literature: it consistently shows Vyshenskyi as a holy starets — the precursor of hesychasm and the Jesus Prayer — who contributed greatly to the Orthodox revival in Ukraine through his writings and activities.
Bibliografia
Булгаков Георгий. 1917. Западнорусские православные церковные соборы как органы церковного управления. Курск.
Богдановић Димитрије. 1978. Каталог ћирилских рукописа манастира Хиландара. Београд: САНУ.
Бондарчук Ярослава. 2012. „Духовний подвиг «блаженної памяті великого старця» Івана Вишенського”. Наукові записки Національного університету „Острозька академія”. Cер. Історичне релігієзнавство 6: 64–75.
Воссоединение Украины с Россией. Документы и материалы в трех томах. 2. 1953. Москва: Изд. АН СССР.
Власовський Іван. 1998. Нарис історії Української Православної Церкви. 2. Київ: Либідь.
Возняк Михайло. 1992. Історія української літератури. 1. Львів: Світ.
Гаврюшина Лидия, Анатолий Турилов. 2011. Исаия [серб. Исаjа] (Исаия Серрский). W Православная энциклопедия. 27, 141–144. Москва: Церковно-научный центр „Православная энциклопедия”.
Голубев Степан. 1898. Киевский митрополит Петр Могила и его сподвижники. 2. Киев.
Грабович Григорій. 2003. Авторство і авторитет у Івана Вишенського: діалектика відсутності. W Грабович Григорій. До історії української літератури (Дослідження, есеї, полеміка), 239–254. Київ: Критика.
Грушевський Михайло. 1995. Історія української літератури. 6. Київ: АТ „Обереги”.
Грушевський Михайло. 1995. Історія української літератури. 5 (2). Київ: Либідь.
Грушевський Михайло. 1995. Історія України-Руси. 6. Київ: Наукова думка.
Гуменюк Світлана. 2013. „Містична практика ісихії в Україні на зламі XVI‒XVII ст.”. Гуманітарний вісник Запорізької державної інженерної академії 53: 156–167.
Дмитриев Михаил. 2003. Между Римом и Царьградом. Генезис Брестской церковной унии 1595–1596 гг. Москва: Изд. МГУ.
Житие блаженного отца нашего Иова Железо. 1791. Почаев.
Еремин Игорь. 1955. Иван Вишенский и его общественно-литературная деятельность. W Вишенский Иван. Сочинения, 223–271. Москва–Ленинград: Изд. АН СССР.
Еремин Игорь. 1953. „К истории русско-украинских литературных связей в XVII веке”. Труды Отдела древнерусской литературы 9: 291–296.
Єфремов Сергій. 1995. Історія українського письменства. Київ: Femina.
Ігнатій з Любарова. 1860. „Житіє и жизнь преподобного Отца нашего Іова”. Зоря Галицкая: 225–251.
Калугин Василий. 2001. Артемий. W Православная энциклопедия. 3, 458–462, Москва: Церковно-научный центр „Православная энциклопедия”.
Карташев Антон. 1992. Очерки по истории Русской Церкви. 2. Москва: Terra.
Колосова Виктория. 1982. „Иван Вышенский и Павел Домжив-Люткович”. Федоровские чтения 1979: 24–34.
Колосова Вікторія. 1980. „Автограф Івана Вишенського?”. Радянське літературознавство 12: 70–76.
Кралюк Петро. 1997. „Совітованіє о благочесті: контекст, ідеї, автор”. Філологічні судії 2: 81–87.
Кралюк Петро. 2010. Кипріан. W Острозька академія XVI–XVII століття. Енциклопедія, 142–144. Острог: Вид. Нац. унів. „Острозька академія”.
Кралюк Петро. Міфи про Івана Вишенського. Dostęp: 5.10.2017. https://risu.org.ua/ua/index/studios/studies_of_religions/66696/.
Кралюк Петро. „Канонічний” Іван Вишенський. Dostęp: 5.10.2017. https://risu.org.ua/ua/index/studios/announcements_of_publications/65291/.
Кримський Агатангел. 1972. Иоанн Вышенский, его жизнь и сочинения. W Кримський Агатангел. Твори в п’яти томах. 2, 380‒456. Київ: Наукова думка.
Крип’якевич Іван. 1990. Богдан Хмельницький. Львів: Світ.
Кулиш Пантелеймон. 1874. История воссоединения Руси. 1. Санкт-Петербург.
Кулиш Пантелеймон. 1877. История воссоединения Руси. 3. Москва.
Кулиш Пантелеймон. 1888. Отпадение Малороссии от Польши (1340–1654). 1. Москва.
Кушпет Володимир. 2007. Старцівство. Мандрівні співці-музиканти в Україні (XIX–поч. XX ст.). Київ: Темпора.
Макарий (Булгаков). 1996. История Русской Церкви. 4, Москва: Изд. Спасо-Преображенского Валаамского монастыря.
Мицько Ігор. 1987. „Чар архівних свідчень. Матеріали до біографії славетних публіцистів”. Жовтень 3: 85–96.
Мицько Ігор. 1990. Остозька слов’яно-греко-латинська академія (1576–1636). Київ: Наукова думка.
Неменский Олег, Владимир Пидгайко. 2010. Иоанн (Вишенский [Вышенский]. W Православная энциклопедия. 23, 387–400. Москва: Церковно-научный центр „Православная энциклопедия”.
Огієнко Іван. 1999. Життєписи великих українців. Київ: Либідь.
Пашук Андрій. 1990. Іван Вишенський — мислитель і борець. Львів: Світ.
Пелешенко Юрій. 2004. Українська література пізнього Середньовіччя (друга половина XIII–XV ст.): Джерела. Система жанрів. Духовні інтенції. Київ: НАН України.
Пидгайко Владимир. 2010. Иов (Княгиницкий Иван), W Православная энциклопедия. 25, 280–287. Москва: Церковно-научный центр „Православная энциклопедия”.
Пуминова Наталия. 2009. „Corpus Areopagiticum и полемическая литература Западной Руси XVI–XVII вв.”, Вестник РГГУ 12: 216–223.
Славянские рукописи Афонских обителей. 1999. Фессалоники: SS Cyril and Methodius Center for Cultural Studies.
Советование о благочестии. 1845. W Памятники, изданные Временною коммиссиею для разбора древних актов. 1, 224–251. Киев.
Симчич Микола. 2013. „Від Вішенського до Сковороди: радянські дослідження української філософії XVI–XVIIІ ст.”. Філософська думка 1: 71–80.
Стратій Ярослава. 1991. Іван Вишенський і спорідненість його вчення з ідеями Реформації. W Гуманістичні і реформаційні ідеї на Україні, 202–234. Київ: Наукова думка.
Флоря Борис, Владимир Пидгайко. 2011. Исаакий (Борискович), W Православная энциклопедия. 27, 32–35. Москва: Церковно-научный центр „Православная энциклопедия”.
Филарет (Гумилевский). 1853. История Русской Церкви. Харьков.
Франко Іван. 1889. „Сочинение Иоанна Вишенского”. Киевская старина 25: 21–36.
Франко Іван. 1976. Іван Вишенський. W Франко Іван. Зібрання творів у п’ятдесяти томах. 3, 50–83. Київ: Наукова думка.
Франко Іван. 1981. Іван Вишенський і єго твори. W Франко Іван. Зібрання творів у п’ятдесяти томах. 30, 7‒211. Київ: Наукова думка.
Франко Іван. 1980. Іван Вишенський, його час і письменcька діяльність. W Франко Іван. Зібрання творів у п’ятдесяти томах. 28, 260‒278. Київ: Наукова думка.
Франко Іван. 1980. Иоанн Вишенский (Новые данные для оценки его литературной и общественной деятельности). W Франко Іван. Зібрання творів у п’ятдесяти томах. 27, 318‒326. Київ: Наукова думка.
Шумило Сергей. 2013. „«Мирянське старчество» в духовній традиції українського кобзарства”, Релігія в Україні. Dostęp: 5.10.2017. https://www.religion.in.ua/main/history/23860-miryanske-starchestvo-v-duxovnij-tradiciyi-ukrayinskogo-kobzarstva.html.
Шумило Сергей. 2014. Влияние Святой Горы Афон на духовную, культурную и политическую жизнь Украины XVII века. W Афон и славянский мир 1, 113–130. Святая Гора Афон: Изд. Русского Свято-Пантелеимонова монастыря на Афоне.
Шумило Сергей. 2015. „Духовное Запорожье” на Афоне. Малоизвестный казачий скит „Черный Выр” на Святой Горе. Киев: Междунар. инст. афонского наследия в Украине.
Шумило Сергей. 2015. Преподобный Паисий Величковский и Запорожская Сечь. Малоизвестные письма прп. Паисия Величковского к Кошевому атаману Войска Запорожского Петру Калнышевскому: к истории взаимоотношений. Киев–Серпухов: Междунар. инст. афонского наследия в Украине.
Шумило Сергей. 2015. „Основатель Киево-Братской школы митрополит Исаия (Копинский) и его участие в возрождении православия в Украине”. Труды Киевской духовной академии 23: 135–147.
Шумило Сергей. 2016. Старец Иоанн Вишенский: афонский подвижник и православный писатель-полемист. Материалы к жизнеописанию „блаженной памяти великого старца Иоанна Вишенского Святогорца”. Киев: Изд. отд. УПЦ.
Шумило Сергей. 2017. Иоанн Вышенский: украинский старец Афона и сподвижник преподобного Иова Почаевского. Dostęp: 5.10.2017. http://news.church.ua/2016/05/20/ioann-vyshenskij-ukrainskij-starec-afona-i-spodvizhnik-prepodobnogo-iova-pochaevskogo/.
Шумило Сергій. 2017. „Афонський старець Іоанн Вишенський”. Церковний календар Перемисько-Горлицької єпархії Польської Православної Церкви: 139–156.
Чижевський Дмитро. 2008. Історія української літератури, Київ: Вид. центр „Академія”.
Хойнацкий Андрей. 1897. „Преподобный Иов Игумен Почаевский и Схимонах Иов Княжницкий”. Волынские Епархиальные Ведомости 13: 490–499.
Яковенко Наталія. 2002. Паралельний світ. Дослідження з історії уявлень та ідей в Україні XVI–XVII ст. Київ: Критика.
Ясіновський Андрій. 2015. „Між Афоном та Венецією: інтелектуальний профіль ранньомодерного руського інтелектуала (приклад Кипріяна Острожанина)”. Афонское наследие 1–2: 298–303.
* * *
Borkowski Andrzej. 2014. Patriarchaty Wschodu w dziejach Rzeczypospolitej (1583–1601). Białystok: Wyd. UwB.
Goldblatt Harvey. 1991. „On the Reception of Ivan Vyšens’kyj’s Writings among the Old Believers”. Harvard Ukrainian Studies 15 (3/4): 354–358.
Goldblatt Harvey. 1992. „Ivan Vyšens’kyj’s Conception of St. John Chrysostom and his Idea of Reform for the Ruthenian Lands”. Harvard Ukrainian Studies 16 (1/2): 37–66.
Hodana Tomasz. 2015. Ukraińska recepcja postaci i twórczości Iwana Wiszeńskiego. Zarys problemu. W Zbrojne i ideologiczne konflikty w dawnym piśmiennictwie Słowian i ich echa w nowszej kulturze, 57–70. Kraków: Scriptum.
Kalina Antoni. 1895. [recenzja: І. Франко. 1895. Іван Вишенський і єго твори. Львів]. Kwartalnik Historyczny 9: 706–714.
Kempa Tomasz. 2001. Fundacje monasterów prawosławnych w Rzeczypospolitej w pierwszej połowie XVII wieku. W Życie monastyczne w Rzeczypospolitej, 74–102. Białystok: Zakład Historii Kultur Pogranicza IS UwB.
Leśniewski Krzysztof. 2009. Życie duchowe w Ogrodzie Bogurodzicy. W Prawosławie. Światło ze Wschodu, 475–492. Lublin: Prawosławna Diecezja Lubelsko-Chełmska.
Mironowicz Antoni. 2001. Życie monastyczne w dawnej Rzeczypospolitej, W Życie monastyczne w Rzeczypospolitej, 27–56. Białystok: Zakład Historii Kultur Pogranicza IS UwB.
Pociej Hipacy. 1903. Antirresis abo apologia przeciwko Krzysztofowi Philaletowi. W Памятники полемической литературы в Западной Руси. 3. Петербург.
Stradomski Jan. 2018. „Czy dwa Złatousty ze zbiorów Biblioteki xx. Czartoryskich w Krakowie należały niegdyś do o. Iwana Wiszeńskiego?”. Poznańskie Studia Slawistyczne 14: 249–265.
Warsonofiusz (Doroszkiewicz). 2009. Monastycyzm na Świętej Górze Athos. W Święta Góra Athos w kulturze Europy. Europa w kulturze Athosu, 10–20. Gniezno: Collegium Europaeum Gnesnense–Komisja Slawistyczna PAN.
Uniwersytet Jagielloński Polska
Do uzupełnienia
Właściciele praw autorskich do nadesłanych tekstów udzielają Czytelnikowi prawa do korzystania z dokumentów pdf zgodnie z postanowieniami licencji Creative Commons 4.0 International License: Attribution-Share-Alike (CC BY-SA 4.0). Użytkownik może kopiować i redystrybuować materiał w dowolnym medium lub formacie oraz remiksować, przekształcać i wykorzystywać materiał w dowolnym celu.
1. Licencja
Wydawnictwo Uniwersytetu Śląskiego zapewnia natychmiastowy otwarty dostęp do treści swoich czasopism na licencji Creative Commons BY-SA 4.0 (http://creativecommons.org/licenses/by-sa/4.0/). Autorzy publikujący w tym czasopiśmie zachowują wszelkie prawa autorskie i zgadzają się na warunki wyżej wymienionej licencji CC BY-SA 4.0.
2. Oświadczenie Autora
Autor deklaruje, że artykuł jest oryginalny, napisany przez niego (i współautorów), nie był wcześniej publikowany, nie zawiera stwierdzeń niezgodnych z prawem, nie narusza praw innych osób, jest przedmiotem praw autorskich, które przysługują wyłącznie autorowi i jest wolny od wszelkich praw osób trzecich, a także, że autor uzyskał wszelkie niezbędne pisemne zgody na cytowanie z innych źródeł.
Jeśli artykuł zawiera materiał ilustracyjny (rysunki, zdjęcia, wykresy, mapy itp.), Autor oświadcza, że wskazane dzieła są jego dziełami autorskimi, nie naruszają niczyich praw (w tym osobistych, m.in. prawa do dysponowania wizerunkiem) i posiada do nich pełnię praw majątkowych. Powyższe dzieła udostępnia jako część artykułu na licencji „Creative Commons Uznanie autorstwa-Na tych samych warunkach 4.0 Międzynarodowe”.
UWAGA! Bez określenia sytuacji prawnej materiału ilustracyjnego oraz załączenia stosownych zgód właścicieli majątkowych praw autorskich publikacja nie zostanie przyjęta do opracowania redakcyjnego. Autor/autorka oświadcza równocześnie, że bierze na siebie wszelką odpowiedzialność w przypadku podania nieprawidłowych danych (także w zakresie pokrycia kosztów poniesionych przez Wydawnictwo UŚ oraz roszczeń finansowych stron trzecich).
3. Prawa użytkownika
Zgodnie z licencją CC BY-SA 4.0 użytkownicy mogą udostępniać (kopiować, rozpowszechniać i przekazywać) oraz adaptować (remiksować, przekształcać i tworzyć na podstawie materiału) artykuł w dowolnym celu, pod warunkiem, że oznaczą go w sposób określony przez autora lub licencjodawcę.
4. Współautorstwo
Jeśli artykuł został przygotowany wspólnie z innymi autorami, osoba zgłaszająca niniejszy formularz zapewnia, że została upoważniona przez wszystkich współautorów do podpisania niniejszej umowy w ich imieniu i zobowiązuje się poinformować swoich współautorów o warunkach tej umowy.
Oświadczam, że w przypadku nieuzgodnionego z redakcją i/lub wydawcą czasopisma wycofania przeze mnie tekstu z procesu wydawniczego lub skierowania go równolegle do innego wydawcy zgadzam się pokryć wszelkie koszty poniesione przez Uniwersytet Śląski w związku z procedowaniem mojego zgłoszenia (w tym m.in. koszty recenzji wydawniczych).
